Тарасу Шевченку (To Taras Shevchenko)
Title | Тарасу Шевченку (To Taras Shevchenko) |
---|---|
Artist | Артём Лоик (Artem Loik) |
Album | Під покривалом (Under the veil) |
Release Date | (not set) |
Description | ? |
Lyrics | [Куплет 1] Час прийшов пишу до тебе Як живеш, як твоє небо? Як вірші, як твої рими бро? Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там? Ти краще писав від мене, — я краще читав Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть Спитаєш, — чи нема кріпатства за вікном? — Мабуть Не суди ходи сюди — ми і досі в куті, — В інстаграмі пости і селфі куті Я розповім, що таке влог і що таке є блог I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг Загубився з орбіт, — так залітай на біт! Ми писали обіт — вони чули — обід Де фундамент осів — звикли стіни білить I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить А ми від тебе до мене — намалюємо хорду Тут вірші твої — меми їх повторюють гордо А культура — краще промовчу… Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб І такий устрій, що очі зупинились на люстрі… Я як і ти можу спокійно «перейти на русский» А після легко повернутись додому немов би… У нас, як в школі, в поведінці проблеми — не в мові! Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись — з'їли А вцілівших повезуть на Схід — КАМАЗи і ЗІЛи Їх президент сидить по вілам — не по казематам З указами, — не вистачає тим указам мату! Є, як не кидай свої відверті думи Немов каміння, — все одно не долетять до Думи! Вони із тронів не терплять невдах Проходьте далі по колу — не в дах! Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом З Господом досвітлу, до столу — простору, осторонь Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил! Такий мій реп — словесна гри мить Рими кричать басуха гримить! Роки ідуть, очі темніють А я і досі окрім репа нічого не вмію! І мені класти на моду, за «тру» — не процент! Я всі свої десять альбомів все тру їм про це! Не знаю як ти, бо в тумані деталі Але мої кращі вірші — навіть не твої невдалі! І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями… Не переможем допоки не перетворим я в ми! Учив нас як міг ти, не повзати — бігти! Не вигризали своє — гризли на пальцях нігти! Плодили ненависть! На ділі — не на лист! Плодились — знімались! Терпіли — тримались! Ми кохали — впивались! Якось співали, бовало Разом згорали — хто совість, хто свою користь вбивали! І останніх було значно менше — одиниці… Один закрив собою, — інший закрив зіниці! Власне нічого не змінилось за вікном, окрім Кричить гучніше «Заповіту» — «попа как у Кім»You might also like |